Карліс Гопперс

Карліс Гопперс (; РГВИА, ф. 409, оп. 1, д. 1582 — ) — латвійський офіцер, генерал, учасник Першої світової війни та Громадянської війни в Росії, засновник скаутського руху в Латвії.

Біографія Карліс Гопперс народився 2 квітня 1876 року в маєтку Маскату неподалік міста Валка в Ліфляндській губернії. Його батьки були звичайними селянами. 17 лютого 1893 році став на службу добровольцем 2-го розряду в 2-й Ковенський фортечний піхотний батальйон. 3 липня 1894 отримав звання молодшого унтер-офіцера. 31 серпня 1894 року поступив до Віленського військового училища, яке закінчив 10 серпня 1896 року. Призначений підпрапорщиком в 97-й піхотний Ліфляндський полк в Двінську. Потім служив в 189-му піхотному резервному Белгорайському полку, а в 1905 році — в 183-му піхотному Пултуському полку.

У березні 1916 року отримав звання полковника, з 25 листопада того ж року — командир 7-го латиського Бауського стрілецького полку. З 16 лютого 1917 — командувач 1-й латиської стрілецької бригади. У жовтні 1917 року був представлений до звання генерал-майора, але через Жовтневий перевороту отримати його не встиг. Під час Першої світової війни був тричі поранений.

У липні 1917 року спільно з полковником Фрідріхом Бріедісом виступив з ініціативою створення латиської військової земляцької організації «Національної спілки латиських воїнів». У серпні 1917 року група Гопперса-Бріедіса брала участь в поході генерала Корнілова на Петроград. У жовтні 1917 року виступив активним противником взяття влади більшовиками в Петрограді. У листопаді група Гопперса-Бріедіса встановила контакт з Борисом Савінковим, якому запропонувала очолити створену ними організацію «Союз захисту Батьківщини і Свободи» (начальником штабу цієї організації він сам був до середини квітня 1918 року).

До 9 травня 1918 мешкав в Сизрані, встав на армійський облік як колишній полковник імператорської армії, потім викликаний в Ярославль, де призначений начальником Ярославської дивізії РСЧАРГВА Ф. 25906 Д. 29 Л. 4Гори моё сердце. Н. Кондратьев. Латгосиздат, Рига 1961 стр.230-233.

Був учасником Ярославського повстання. Після його поразки приєднався до Народної армії КОМУЧа. Призначений головним комендантом штабу військ Директорії в Уфі. У листопаді 1918 — лютому 1919 — в резерві. У лютому 1919 року отримав звання генерал-майора. З лютого 1919 року займався формуванням 21-ї Яїцької стрілецької дивізії в Троїцьку Оренбурзької губернії. До 23 вересня 1919 року — начальник цієї дивізії в складі 11-го Яїцького армійського корпусу Південної армії генерала Павла Бєлова. Брав участь в боях на річці Великий Ік у травні 1919 році, у селі Червона мечеть (липень 1919), під Авзяно-Петровським заводом (липень 1919), станицями Кизильскій і Великопетровській (серпень 1919), під Орськом і Актюбінськом (серпень-вересень 1919). Після призначення командувачем Південної армії генерала А. І. Дутова і розформування корпусу дезертирував з армії і поїхав до Омська, відрядивши завчасно з дивізії 15 офіцерів-латишів.

Прибув до Омська в кінці жовтня 1919 року і 1 листопада був призначений командиром Імантського латиського полку (підлеглого французькому командуванню), з яким перед вступом більшовиків до Омська поїхав до Владивосток. У 1920 році з Владивостока в складі латиського Імантського полку повернувся до Латвії, де служив начальником Відземської дивізії. У квітні 1934 року народження, в переддень військового перевороту Карліса Улманіса, пішов у відставку. Брав активну участь в діяльності товариства латиських стрільців і в скаутському русі.

30 вересня 1940 був заарештований НКВД, засуджений до смертної кари і розстріляний з кулемета 25 березня 1941 року в передмісті Риги.

Останки Гопперса були пізнані в загальній могилі в Ульброці і 6 травня 1944 року перепоховано на Ризькому братському кладовищі під скульптурою Матері — Латвії. Наскільки відомо, це місце поховання зберігалося протягом усього радянського періоду — з 1944 по 1990-і роки. Серце генерала відповідно до його заповітом 7 травня 1944 року був поховано на кладовищі в Трікаті (на «малій батьківщині» Карліс Гопперса)Trikātas pagasta ievērojamie iedzīvotāji .

Нагороди

Орден Святого Георгія III, IV ст. Золота зброя «За хоробрість». Орден Святого Володимира III ст. з мечами, IV ст. з мечами та бантом. Орден Святої Анни II ст. з мечами, III ст. з мечами та бантом. Орден Святого Станіслава II ст. з мечами, III ст. Військовий орден Лачплесіса II, III ст. Орден Трьох зірок II, III ст. Орден Почесного легіону III ст. Чехословацький воєнний хрест 1939. Орден Леопольда II. Орден Великого князя Литовського Гедиміна II ст. Орден Білої троянди (Фінляндія) II ст. Орден Зірки Карагеоргія 3-го ступеня (Сербія). Орден Меча 2-го ступеня (Швеція). Орден Орлиного хреста 2-го ступеня (Естонія).

Гопперс став одним з 72-х георгіївських кавалерів Першої світової війни, удостоєних 3-го ступеня ордена Святого Георгія (подібне нагородження стало єдиним для латишів і досить рідкісним в практиці нагородження офіцерів в чині полковника в 1914—1918 роки: таких тільки 10 в списку з 72-х нагороджених.

Примітки

Посилання

Regiment: Гоппер Карл Іванович. «Біла Росія»: Гоппер Карл Янович. Біографія на сайті: "Східний фронт армії адмірала А. В. Колчака " Kārļa Goppera Lkok biogrāfija