Тваринне населення — історично складена сукупність угруповань тварин у межах певної території (акваторії)Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с. (с. 7)Чернов Ю. И. Экология и биогеография. Избранные работы. — М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2008. — 580 с.Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с. (с. 665)Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с. (с. 96)Биогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с..
Тваринне населення, на відміну від поняття «фауна», характеризується не лише видовим складом, але головним чином чисельністю та поєднанням різних життєвих форм тварин, їх просторовою структурою та динамікоюБіологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с. (с. 473)Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с. (с. 96, 320)Реймерс Н. Ф. Природопользование : словарь-справочник. — М. : Мысль, 1990. — 640 с. (с. 300, 548)Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев : Гл. ред. МСЭ, 1990. — 408 с. (с. 190, 331—332).
Тваринне населення іноді помилково вживається як синонім поняття «тваринний світ». Тваринний світ є більш широким поняттям, яке включає фауну і тваринне населення певної території (акваторії), наприклад, тваринний світ Європи, тваринний світ Чорного моряВторов П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с..
Поняття «тваринне населення» в зоології аналогічне поняттю «рослинність» у ботаніціСловарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — К. : Наук. думка, 1984. — 308 с. (с. 205).
Класифікація тваринного населення Класифікацію тваринного населення будують на біогеографічних, екологічних, палеозоологічних та інших принципахБиогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с. (с. 5—13)Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография мира. : уч. пособие. — М. : Высш. школа, 1985. — 272 с. (с. 10—15).
Для аналізу і класифікації тваринного населення певної території (акваторії) традиційно використовують тільки більш-менш помітну частину тваринних угруповань — хребетних тварин (ссавців, птахів, плазунів, земноводних, риб). Рідше з цією метою використовуються безхребетніЧернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши. — М. : Мысль, 1975. — 224 с..
Просторові закономірності поширення тваринних угруповань залежать від еколого- географічних чинників, які діють у планетарному, регіональному та місцевому масштабах. Тому поняття «тваринне населення» традиційно використовується для характеристики вищих таксономічних одиниць в біогеографії (типи біомів, біотичні царства, області, провінції), рідше в фізичній географії (фізико-географічні країни, пояси, зони). Приклади: 1) тваринне населення Палеарктики; 2) тваринне населення тайги; 3) тваринне населення степової зониВторов П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография мира. : уч. пособие. — М. : Высш. школа, 1985. — 272 с.Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с..
За ландшафтно-географічним принципом тваринне населення поділяють на: зональне — тваринне населення, характерне для рівнинних (зональних) ландшафтів певної природної фізико-географічної зони; азональне або інтразональне — тваринне населення інтразональних ландшафтів, наприклад, суходільних лук або боліт. У межах кожної природної зони інтразональне тваринне населення має свої специфічні риси, наприклад, тваринне населення байрачних лісів, приморських лук та солончакових боліт в Степовій зоні України .
У біоценології поняття «тваринне населення» іноді використовується як синонім тваринного угруповання, або зооценозу. Приклади: 1) тваринне населення липової діброви; 2) тваринне населення верхового болота; 3) тваринне населення дна озера (бентос)Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах : Тези I міжнародної конференції, 17—20 вересня 2001. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2001. — 248 с.Биология. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : БРЭ, 1999. — 864 с..
Тваринне населення України Основні типи тваринного населення На території України поширені 4 основних рівнинних (зональних) та 2 гірських типи тваринного населенняПрирода Украинской ССР: Животный мир / В. И. Монченко, В. Г. Долин, В. М. Ермоленко и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с.: тваринне населення змішаних лісів; тваринне населення широколистяних лісів; тваринне населення лісостепової зони (перехідний тип); степове тваринне населення; тваринне населення Карпат; тваринне населення Гірського Криму;
Інтразональні типи тваринного населення За межами плакорних місцевостей поширені інтразональні ландшафтні комплекси з відповідними рослинністю і тваринним населенням: заплави річок, ерозійно-балкові урочища, луки, болота, озера, солончаки, кам'янисті відслонення і т. п. Інтразональне тваринне населення кожної природної зони несе специфічні зональні рисиГеографический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с..
Тваринне населення окремого регіону Як приклад класифікації тваринного населення окремого регіону можна навести класифікацію тваринного населення Запорізької областіПетроченко В. І. Природа Запорізького краю : довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с.Петроченко В. І. Тваринний світ Запорізької області : навч.-метод. посібник. — Запоріжжя, 2011. — 68 с.Петроченко В. І. Біологічне різноманіття Запорізької області : метод. посібник. — Запоріжжя, 2015. — 96 с.: Типи/підтипи повітряно-наземного (аеробіонтного) і амфібіонтного тваринного населення: Основні типи/підтипи: степовий (сукупність тваринних угруповань степових ділянок, з прилеглими рідкими чагарниками, поодинокими деревами, полями, садами і лісосмугами); суходільнолучний (сукупність тваринних угруповань суходільних лук з прилеглими узліссями байрачних чагарників і рідколісь); заплавнолучний (сукупність тваринних угруповань заплавних лук, з прилеглими узліссями заплавних чагарників і рідколісь); байрачнолісовий (сукупність тваринних угруповань байрачних лісів); заплавнолісовий (сукупність тваринних угруповань заплавних лісів); болотний (сукупність тваринних угруповань боліт і заболочених ділянок водойм, з прилеглими узліссями заплавних чагарників і лісів); озерно-річковий (сукупність тваринних угруповань узбережжя річок і озер). Перехідні і комплексні типи/підтипи: байрачночагарниковий (сукупність тваринних угруповань байрачних чагарників з прилеглими розрідженими байрачними і штучними лісами); заплавночагарниковий (сукупність тваринних угруповань заплавних чагарників з прилеглими розрідженими заплавними лісами); наскельний (сукупність тваринних угруповань ділянок з кам'янистими відслоненнями і відповідною комплексною рослинністю); солончаковий (сукупність тваринних угруповань солончаків); селітебний (сукупність тваринних угруповань, характерних для населених пунктів). Основні типи/підтипи водного (гідробіонтного) тваринного населення: прісноводний: пелагіально-прісноводний (сукупність тваринних угруповань водної товщі прісноводних водойм); донно-прісноводний (сукупність тваринних угруповань дна прісноводних водойм); лиманно-морський: пелагіально-морський (сукупність тваринних угруповань водної товщі Азовського моря); донно-морський (сукупність тваринних угруповань дна Азовського моря); лиманний (сукупність тваринних угруповань лиманів і приморських солоних озер).
Див. також Біом Зоогеографія Зооценоз Екологія тварин Тваринний світ Фауна
Джерела. Примітки
Література
Биогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с. — ISBN 5-7695-0976-7 Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с. Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : уч. пособие. —. М. : Высш. школа, 1985. — 272 с. Второв П. П., Дроздов Н. Н.. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с. — ISBN 5-305-00024-6. Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с. Дарлингтон Ф. Зоогеография. Географическое рапространение животных / Пер. с англ. М. М. Мержеевской и К. П. Филонова. Ред.: К. П. Филонов. — М. : Прогресс, 1966. — 520 с. Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев : Гл. ред. МСЭ, 1990. — 408 с. — ISBN 5-88550-006-1 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с. Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с. — ISBN 966-620-248-4 Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. — ISBN 978-966-1682-12-1. Природа Украинской ССР: Животный мир / В. И. Монченко, В. Г. Долин, В. М. Ермоленко и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с. Чернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши. — М. : Мысль, 1975. — 224 с. Чернов Ю. И. Экология и биогеография. Избранные работы. — М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2008. — 580 с. — ISBN 978-5-87317-528-4 </div>
Посилання Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021