Марко Амелія (, 2 квітня 1982, Фраскаті) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Ліворно» та «Мілан», а також національну збірну Італії.

Чемпіон світу 2006 року та бронзовий призер на Олімпіаді в Афінах у 2004 році. Кавалер та Офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Клубна кар'єра Марко Амелія — вихованець римського футболу, а саме футбольного клубу «Рома».

Професійну кар'єру гравця розпочав в «Ліворно», куди прийшов у 2001 році на правах оренди, але незабаром був викуплений. У сезоні 2003/04 він був відданий в оренду спочатку «Лечче», де був основним воротарем і дебютував у Серії А, а потім «Пармі», де був дублером Себастьяна Фрея, через що провів лише по одному матчу у Кубку Італії та Кубку УЄФА, дебютувавши у єврокубках.

Влітку 2005 року повернувся в «Ліворно». 2 листопада 2006 року в матчі Кубка УЄФА проти сербського «Партизана» Амелія забив гол і став першим італійським воротарем, що відзначилися в єврокубках. У лютому 2007 року Марко оголосив, що підписав контракт з московським «Спартаком»«Спартак» змінює бутсу на рукавичку . Ілля Зубко. Російська газета. 25 січня 2007, однак трансфер так і не відбувся. За підсумками сезону 2007/08 «Ліворно» зайняло останнє 20 місце в Серії А і покинуло еліту.

5 червня 2008 року Амелія перейшов в «Палермо» за 6 млн. євро і відіграв за клуб один сезон, провівши в його складі 34 матчі в Серії А.

5 серпня 2009 року «Палермо» та «Дженоа» обмінялися воротарями, таким чином Амелія перейшов в «Дженоа», а «Палермо» отримала РубіньйоАмелія покинув Сицилію зі скандалом . Sportcom.ru. 4 серпня 2009. У новій команді Марко провів наступний сезон 2009/10, зігравши у 30 матчах чемпіонату, в яких пропустив 48 голів, а також у 5 матчах Кубка УЄФА, в яких пропустив 8 м'ячів.

23 червня 2010 року Амелія став гравцем «Мілана», в якому протягом чотирьох сезонів був дублером Крістіана Абб'яті, через що на поле виходив нерегулярно, хоча і виграв з командою в 2011 році чемпіонат та національний суперкубок. Влітку 2014 року на правах вільного агента покинув клуб, після чого виступав в аматорській куоманді «Рокка Пріора».

В січні 2015 року Амелія приєднався до «Перуджі», що виступала в Серії Б, але до кінця сезону він з'явився на полі лише одного разу. Тому в Перуджі відмовилися продовжувати співпрацю з Амелією на наступний сезон і він знову став вільним агентом та виступав за нижчоліговий клуб «Лупа Кастеллі Романі».

В кінці вересня 2015 року Жозе Моурінью запросив Амелію на випробувальний період в «Челсі», щоб вивчити ігрові кондиції 33-річного воротаря. Причиною стало те, що «Челсі» був змушений терміново шукати ще одного воротаря після того, як основний кіпер «синіх» Тібо Куртуа вибув з гри, як мінімум, до кінця року. Крім того, трансферне вікно вже закрилося, тому довелося обирати кандидатів лише серед вільних агентів. 8 жовтня 2015 року Амелія підписав контракт з «Челсі» до кінця сезону і став дублером Асміра Беговича. Так й не дебютувавши в іграх чемпіонату за «Челсі», 2016 року залишив команду.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Віченца», за яку виступав протягом 2017 року.

Кар'єра у збірній Марко був основним воротарем у молодіжній збірній Італії на переможному чемпіонаті Європи 2004 року. У цьому ж році Амелія зі збірною виграв бронзу Олімпійських ігор.

Дебют в основній команді припав на матч проти збірної Кот-д'Івуару, в якому Амелія замінив Крістіана Абб'яті. В статусі дублера Джанлуїджі Буффона Амелія був у складі збірної на переможному чемпіонаті світу 2006 року, а також на чемпіонаті Європи 2008 року та Кубку конфедерацій 2009 року. Всього за національну збірну провів 9 матчів, в яких пропустив 8 голів.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2018 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового «Лупа Рома».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб Серії D «Вастезе», головним тренером команди якого Марко Амелія був з 2019 по 2020 рік.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2000–01 «Рома» A 0 0 КІ 0 0 КУЄФА 0 0 - - - 0 0 2001–02 «Ліворно» C1 1 0 КІ+КІ-C 0+5 -4 - - - СКІ-C 1 -1 7 -5 2002–03 B 35 -39 КІ 2 -3 - - - - - - 37 -42 2003-січ. 2004 «Лечче» A 13 -27 КІ 1 0 - - - - - - 14 -27 січ.-черв. 2004 «Парма» A 0 0 КІ 1 -1 КУЄФА 1 -3 - - - 2 -4 2004–05 «Ліворно» A 31 -50 КІ 2 -4 - - - - - - 33 -54 2005–06 A 36 -42 КІ 3 -3 - - - - - - 39 -45 2006–07 A 30 -46 КІ 0 0 КУЄФА 8 -9; 1 - - - 38 -55; 1 2007–08 A 33 -48 КІ 0 0 - - - - - - 33 -48Усього за «Ліворно» 166 -225 12 -14 8 -9; 1 - 1 -1 187 -249; 1 2008–09 «Палермо» A 34 -45 КІ 1 -2 - - - - - - 35 -47 2009–10 «Дженоа» A 30 -48 КІ 0 0 ЛЄ 5 -8 - - - 35 -56 2010–11 «Мілан» A 4 -5 КІ 1 -2 ЛЧ 3 -5 - - - 8 -12 2011–12 A 9 -7 КІ 4 -6 ЛЧ 1 -2 СІ 0 0 14 -15 2012–13 A 11 -17 КІ 1 -2 ЛЧ 1 -1 - - - 13 – 2013–14 A 5 -8 КІ 0 0 ЛЧ 1 -1 - - - 6 -9Усього за «Мілан» 29 -37 6 -10 6 -9 0 0 41 -56 2014-січ. 2015 «Рокка Пріора» Пром. 1 -1 - - - - - - - - - 1 -1 січ.-черв. 2015 «Перуджа» B 1 0 КІ - - - - - - - - 1 0 серп. 2015 «Лупа Кастеллі Романі» ЛП 0 0 КІ-ЛП 2 -1 - - - - - - 2 -1 жовт. 2015–16 «Челсі» ПЛ 0 0 КА+КЛ 0+0 0+0 ЛЧ 0 0 - - - 0 0 лют.-черв. 2017 «Віченца» B 4 -5 КІ - - - - - - - - 4 -5Усього за кар'єру 278 -388 23 -28 20 -29; 1 1 -1 322 -446; 1

Статистика виступів за збірну

Досягнення Командні

Ліворно Чемпіон Серії С1 (1): 2001/02 Разом: 1 трофей

Мілан Чемпіон Серії A (1): 2010/11 Володар Суперкубка Італії: 2011 Разом: 2 трофеї

Збірна Італії Чемпіон Європи серед юнаків до 21 років (1): 2004 Чемпіон світу (1): 2006 Бронзовий олімпійський призер: 2004 Разом: 3 трофеї

Особисті

Кавалер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2004) Офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2006) Золотий ланцюг за спортивні заслуги (2006)

Примітки

Посилання