Етюди Фредеріка Шопена — це три цикли етюдів для фортепіано, опублікованих у 1830-х роках. Загалом Ф.Шопен написав 27 етюдів - 12 етюдів ор. 10, 12 етюдів Op. 25, а також три без номера опусу.

Історія

Композиція

Усі 27 етюдів були опубліковані за життя Шопена; етюди ор. 10 були створені між 1829 і 1832 роками та були опубліковані в 1833 році у Франції, Німеччині та Англії. Етюди ор. 25 були створені в різний час між 1832 і 1835 роками і були опубліковані в тих самих країнах у 1837 році. Останні три були створені в 1839 році без присвоєного номера твору і були опубліковані в Німеччині та Франції в листопаді 1840 р., а в Англії - в січні 1841 р.

Перші етюди серії Opus 10 були є рідкісними прикладами композицій, що були створені в юному віці, проте виявились інноваційними та гідними включення до числа світових шедеврів.

Вплив Хоча вправи для фортепіано були поширеними з кінця 18 століття (Муціо Клементі, Йоганн Баптист Крамер, Ігнац Мошелес, Карл Черні), проте Етюди Шопена не лише представили нову колекцію технічних труднощів, але й стали частиною концертного репертуару . За висловом польського музикознавця Тадеуш А. Зелінського, «вони стали не тільки впорядкованою демонстрацією нового фортепіанного стилю і властивих йому формул, але й мистецьким облагородженням цього стилю».

Етюди вплинули на подальший розвиток жанру в творчості Ференц Ліста,Р. Шумана, К.Дебюссі, С.Прокоф’єва і С.Рахманінова.

Список етюдів

Етюди Op. 10 Перший набір етюдів був опублікований у 1833 році, коли Шопену було лише 23, проте він уже прославився як композитор і піаніст у паризьких салонах, де він познайомився з Ференцем Лістом . Згодом Шопен присвятив йому цей цикл — " (до мого друга, Ференца Ліста).

Етюди № 8, 9, 10 і 11 датуються жовтнем/листопадом 1829 р., № 5 і 6, ймовірно, з літа 1830 р., № 1 і 2 від 2 листопада 1830 р. № 12 від вересня 1831 (?), № 7 від весни 1832, №. 4 від 6 серпня 1832 р. та №. 3 від 25 серпня 1832 (Париж).  №ТональністьПочатокАудіозаписи№ 1До мажор№ 2ля мінор№ 3Мі мажор № 4до-дієз мінор№ 5Соль-бемоль мажор№ 6мі-бемоль мінор № 7До мажор№ 8Фа мажор№ 9фа мінор№ 10Ля-бемоль мажор № 11Мі-бемоль мажор№ 12до мінор

Етюди Op. 25 Етюди Шопена був опублікований у 1837 році та присвячений коханці Ференца Ліста, Марі д'Агульт, причини чого є предметом припущень. В сучасних виданнях етюди op. 25 нерідко публікуються разом з op. 10 з продовженням нумерації попереднього циклу (в таблиці наведено в дужках). №ТональністьПочатокАудіозаписи№ 1 (№ 13)Ля-бемоль мажор № 2 (№ 14)фа мінор№ 3 (№ 15)Фа мажор№ 4 (№ 16)ля мінор № 5 (№ 17)мі мінор № 6 (№ 18)соль-дієз мінор № 7(№ 19)до-дієз мінор

|-№ 8 (№ 20)Ре-бемоль мажор№ 9 (№ 21)Соль-бемоль мажор № 10 (№ 22)сі мінор№ 11 (№ 23)ля мінор № 12 (№ 24)до мінор

Етюди без зазначення опуса Три етюди "Trois nouvelles études" були написані в 1839 році для посібника з гри на фортепіано Ігнаса Мошелеса та Франсуа-Жозефа Фетіса Méthode des méthodes de piano, і не отримали окремого номера опусу. Хоча технічно простіші, ніж у Op. 10 і 25, ці три етюди все ж зберігають баланс між технічними і художніми задачами. № Тональність Початок Запис ( 1) фа мінор ( 2) Ля-бемоль мажор ( 3) Ре-бемоль мажор

Література Технічні керівництва

Casella, Alfredo. F. Chopin. Studi per pianoforte. Milano: Edizioni Curci, 1946. Cortot, Alfred. Frédéric Chopin. 12 Études, op. 10. Édition de travail des oeuvres de Chopin. Paris: Éditions Salabert, 1915. Cortot, Alfred. Frédéric Chopin. 12 Études, op. 25. Édition de travail des oeuvres de Chopin. Paris: Éditions Salabert, 1915. Galston, Gottfried. Studienbuch [Study Book]. III. Abend [3rd Recital] (Frédéric Chopin). Berlin: Bruno Cassirer, 1910. Busoni, Ferruccio. Klavierübung in zehn Büchern [Piano Tutorial in Ten Books], zweite umgestaltete und bereicherte Ausgabe. Buch 8 (Variationen und Varianten nach Chopin). Leipzig: Breitkopf & Härtel, 1925. Godowsky, Leopold. Studien über die Etüden von Chopin (Studies on Chopin's Etudes). New York: G. Schirmer Inc., 1899 (Berlin: Schlesinger'sche Buch- und Musikhandlung, 1903). Joseffy, Rafael. Etudes for the Piano. Instructive Edition. New York: G. Schirmer, 1901.

Інше

Bülow, Hans von. "Remarks on the Separate Studies." In Auserlesene Klavier-Etüden von Fr. Chopin. München: Jos. Aibl, 1880. Collet, Robert. "Studies, Preludes and Impromptus." In Frédéric Chopin: Profiles of the Man and the Musician. Ed. Alan Walker. London: Barrie & Rockliff, 1966. Czerny, Carl. School of Practical Composition London: R. Cocks & Co., ; Reprint, New York: Da Capo Press, 1979. Deschaussées, Monique. Frédéric Chopin: 24 études – vers une interprétation. Fondettes: Van de Velde, 1995. Eigeldinger, Jean-Jacques. Chopin: Pianist and Teacher as Seen by his Pupils. Cambridge University Press, 1986 Ekier, Jan, ed. (National Edition)."About the Etudes." "Performance Commentary." "Source Commentary." Chopin Etudes. Warsaw: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1999. Finlow, Simon. "The Twenty-seven Études and Their Antecedents." In Jim Samson (ed.), The Cambridge Companion to Chopin. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. Galston, Gottfried. Studienbuch. III. Abend (Frédéric Chopin). Berlin: Bruno Cassirer, 1910. Huneker, James. "The Studies—Titanic Experiments." In Chopin: The Man and His Music. New York: Charles Scribner's Sons, 1900. Kogosowski, Alan. "Mastering the Chopin Études." A compendium to Chopin: Genius of the Piano. E-Book, 2010. Leichtentritt, Hugo. "Die Etüden." In Analyse der Chopin'schen Klavierwerke [Analysis of Chopin's Piano Works]. Band II. Berlin: Max Hesses Verlag, 1922. Lear, Angela Chopin's Grande Etudes. February 5, 2007. Leontsky, Jan: Interpreting Chopin. Etudes op. 10 & op. 25. Analysis, comments and interpretive choices. Tarnhelm editions. Niecks, Frederick. Chopin as a Man and Musician. London: Novello, Ewer and Co., 1888. Paderewski, Ignacy Jan, Ludwik Bronarski, Józef Turczynsky, ed. ("Paderewski" Edition). "The Character of the Present Edition." "Commentary." Chopin Studies (Etudes). Warsaw: Instytut Fryderyka Chopina, 1949. Samson, Jim. "Baroque reflections." In The Music of Chopin. London: Routledge and Kegan Paul, 1985. Schumann, Robert. "Die Pianoforte-Etuden, ihren Zwecken nach geordnet" ["The Pianoforte Études, Categorized According to their Purposes"]. Neue Zeitschrift für Musik No. 11, February 6, 1836, p. 45. Zimmermann, Ewald, ed. (Henle Edition). "Kritischer Bericht" (Critical Report). Chopin Etudes. München: G. Henle Verlag, 1983.

Етюди Op. 10, Етюди Op. 25 у Chopin Online, Кембриджський університет Études Op. 10 Ноти етюдів у Mutopia Project Видання Ганса фон Бюлова «Етюди», Opp. 10 і 25 (Мюнхен: J. Aibl, 1880) З колекції нот Sibley Music Library Digital Scores Collection Знаходьте записи в обраних Études і слухайте виконання на замовлення на сайті The Chopin Project

Примітки